Тихо…дуже тихо…
Зірка в долоню скотилась сльозою…
В серці не чути крику.
Царю Всевишній, іду за Тобою
Через гори, через пустелі
У Світлий Край,
Де Небесна чека оселя,
Де Рай.
Пр-в:
Авва, Отче! Світи!
І в незнані світи
Я бажаю завжди за Тобою іти.
ІІ
Знаю, Боже, знаю,
Ти не залишиш на битій дорозі
Тих, хто зазнав відчаю –
Дотиком тихим висушиш сльози.
Через роки, тисячоліття
Хрест Твій сія –
Оживає душа від світла
Моя.
III
Вірю, Боже, вірю –
Твоя любов – передвісник миру.
Ноги від пилу сірі,
Але по серцю стікає мирро.
Ним окроплю синці збагровілі
І помолюсь…
Пред Престолом Творця у вірі
Схилюсь…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : О, Ноеминь, ты мать моя святая! - Лилия Кадын Дорогие матерья, цените ли вы невесток так, как ценила Ноеминь? Являетесь ли вы примером им? И будут ли отзываться о вас невестки, как Руфь? Несёшь ли имя Ноемини?
И вы, невестки, цените ли вы матерей так, как ценили Орфа и Руфь? Замените ли вы душою всей свой народ, свой язык, свою культуру, свою родину на родину и язык мужа, а в случае Руфи - на родину и язык матери (мужа)????? Несёшь ли имя Руфи?
