* * *
Нам остаётся только верить –
Всяк для чего-то да рождён.
Господь лишь знает о бессмертии,
А что он скажет – подождём.
ЛИСИЧКА
Война ломала и крушила,
Крутила пепел и золу;
Да, тяжело на фронте было,
Не легче было и в тылу.
Отец в бою. Мать на заводе
Где от темна и дотемна.
Любая фабрика на взводе,
Любой завод и вся страна…
А под замком детишек трое.
Грызёт за печкой что-то мышь.
Суровый быт для всех устроен.
И младшему три года лишь.
За старшего девятилетний.
Сидят, прижавшись, как в норе.
Неплохо если месяц летний,
А что же будет в январе…
Две-три картошки, ломоть хлеба
Брала с собой на смену мать, -
Совсем не велика потреба
До звёзд ей у станка стоять.
Придя, коптилку зажигала,
Усталость, удалив с лица;
Что принесла, то раздавала
Своим нахохленным птенцам.
И раздавая, говорила
Им в отступившей тишине:
«Я мимо леса проходила,
Лисичка повстречалась мне.
Она послала вам, ребятки…»
Конечно, не кусок халвы.
Каким тогда казался сладким
Кусочек хлеба, знали б вы…
Сгорели годы словно спички,
Ибо всему сгореть дано…
Нет рыжей добренькой лисички,
И мамы нет давным-давно.
* * *
И цветёт бед кругом многотравие,
Сердце слабо в тревог бьёт било.
Честолюбие не меньше тщеславия
Изувечило наших, сгубило.
* * *
Все цветёт, созревает и падает,
Так задумано, так решено.
Изменить эту жизнь рады бы,
Очень рады бы, но не дано.
Но дано на земле нам родиться,
Хлеб в поту добывать, любить;
Пролететь свой отрезок, разбиться,
О подлунной стране позабыть.
* * *
Судьба во многом виновата,
Во многом, верно, но не в том,
Что наша воля словно вата
На склоне жизненном крутом.
* * *
Как будто тлен её не трогает,
И не испепеляет зной, —
Уходит пыльная дорога
Под осеребренной Луной.
По ней шли многие и многие
Бросая взгляд на небосвод;
Она тебя ещё проводит,
Она тебя переживёт.
Лишь только Небо не состарится,
Лишь только Небо не сгорит.
Дорога вдаль бежать устанет -
Исчезнет чёрточкой земли.
* * *
Золотая мелодия осени,
Неостывшие облака,
И душа ещё к радости просится
Дуновением ветерка.
Продолжаешь пока надеяться,
Что не будет замёрзших луж,
Что не будут метаться метели
Избегая солнечный луч.
Вот и веришь надежде плотненько,
Хоть и знаешь — обманет она.
Облака это пар все-таки,
А не башни, не терема.
* * *
Не возмущайся и забудь ты
Ручей, где много серой пены,
И эти гнутые заборы,
Обшарпанные эти стены,
И синь - поеденную молью,
И грязь - подёрнутую глянцем...
Забыть наверно это можно,
Но не рождён ты чужестранцем.
* * *
Сегодня ты — Наполеон,
А завтра узник ты «Елены»,
И всюду каменные стены,
И осуждений миллион.
Глубокий ты прорезал след,
Тебя история возносит,
Но кто-то очень строго спросит,
Кто от восторга не ослеп.
И эта память на крови —
Она довольно тяжкий посох.
Останется большим вопросом:
Правы убийцы, не правы?
* * *
А ветер бьётся за окном,
А ветер чем-то недоволен,
Неизлечимо чем-то болен,
Отравлен холода вином.
* * *
И я шагаю по воде,
Вернее, по чудесным звукам,
Вернуться я успею к мукам,
К чертополоху, лебеде.
* * *
Засохла старая трава –
Для чернозёма, между прочим…
В чём заключается борьба?
Отнять, унизить, обесточить?
И этим дышит наша жизнь,
Про выгодное граммофонит.
Жестокость, нет, не атавизм –
Живёт на благородства фоне?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.