Не уходи, прошу, осенняя пора.
Побудь, как прежде, в красно-жёлтом сарафане.
Не позволяй срывать листву твою ветрам,
Бросая наземь в белом утреннем тумане.
Не уходи ещё. Мне кажется не срок.
Но удержать тебя, увы, совсем не в силах.
С тобою год подводит, словно, свой итог.
Ты в этом образе печальна и красива.
Не уходи совсем. В дороге оглянись.
Повей теплом, на миг нас в лето возвращая.
А, через время, обязательно вернись,
Всех платьем новым, ярким снова удивляя.
Не уходи от нас и дождь не оставляй.
Пусть светит солнце, прикасаясь к жёлтым листьям.
Не торопись бросать из стай своё: “Прощай!”
Останься в сердце, растворяясь тихо в мыслях.
Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 6644 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Есть два пути - Брусловская светлана Это стих-е написано под водительством Духа Святого.
Когда писала, то чувствовала прикосновение ветерка в ухо,как будто кто-то невидимый шептал в ухо.
Слава Господу, что Он живёт и действует через нас.
